Є події, про які варто написати навіть із невеликим запізненням…
1 вересня 2026 року мав особливу для мене зустріч – провів першу університетську лекцію для першокурсників Хмельницького національного університету. І не одну – того дня зустрівся з двома великими потоками першокурсників, приблизно по 500 студентів кожен. Майже тисяча молодих людей. Актова зала. Перший день нового етапу їхнього життя. І, зізнаюся, особливе відчуття відповідальності: що сказати молодій людині на її першій лекції в університеті?
Саме тому темою нашої зустрічі стала: «Освіта, наука, культура – основа успішної особистості та сильної України: місія освіченої й активної молоді». Хотілося, щоб це була не традиційна академічна лекція, а відкрита розмова з молоддю.
Ми говорили про освіту – не лише як про диплом, а як про здатність мислити, робити вибір і постійно розвиватися.
Про науку – як уміння ставити запитання, сумніватися, шукати аргументи й створювати нове.
Про культуру – як про нашу пам’ять, ідентичність і те, що допомагає залишатися собою.
Говорили й про майбутню професію, відповідальність, особистий успіх та про те, якою буде Україна після війни і яку роль у її відбудові відіграватиме сьогоднішнє покоління першокурсників. Для мене було принципово важливо почути й самих студентів. Тому були запитання, відповіді, короткі інтерактиви, дискусія – і той живий контакт із великою аудиторією, якого не замінить жодна презентація.
Особливо хотілося донести одну просту думку: університет – це значно більше, ніж лекції, семінари, заліки та іспити.
Це середовище, у якому людина вчиться думати, дискутувати, брати відповідальність, знаходити друзів і однодумців, помилятися, починати знову – і поступово знаходити власний шлях.
Цьогоріч ця зустріч мала для мене ще один символічний вимір. Україна відзначає 35 років своєї Незалежності, і саме молодим людям, які сьогодні входять в університетські аудиторії, належатиме визначальна роль у тому, якою буде наша держава в наступні десятиліття. Дивлячись того дня на заповнену актову залу, подумав: перед нами не просто першокурсники.
Серед них – майбутні інженери й економісти, програмісти й підприємці, науковці, фахівці туристичної галузі, управлінці, ті, хто створюватиме нові підприємства, технології, культурні й суспільні проєкти.
А головне – люди, які будуватимуть Україну.
Тому моє побажання першокурсникам залишається таким самим і сьогодні:
- не бійтеся ставити запитання;
- не бійтеся мріяти масштабно;
- не бійтеся помилятися;
- використовуйте університетські роки не лише для отримання професії — використовуйте їх для формування себе.
Нехай студентські роки стануть часом знань, відкриттів, справжньої дружби, професійного становлення і великих мрій.
У добру путь, першокурсники ХНУ!
І нехай формула ОСВІТА + НАУКА + КУЛЬТУРА справді стане однією з формул вашого особистого успіху та сильної України.
Ukrainian